сталактит
СТАЛАКТИ́Т, а, ч., геол.
1. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок просочування й випаровування крапель води, насичених кальцитом.
Кам'яні бурульки, що прикріплені до стелі і наростають з нижнього краю, називаються сталактитами (з навч. літ.);
Люблю.., як із склепіння [грота] сталактити намистом скам'янілих сліз звисають і вода на плити по краплі падає униз (М. Драй-Хмара);
* У порівн. В мечеті було прохолодно й тихо. Приємно пахло степовими травами. Різьблені карнизи з білого мармуру, наче кам'яне мереживо чи сталактити, звисали з стін (З. Тулуб).
2. ів, мн., архт. Декоративні виступи призматичної форми, розміщені рядами, що нависають один над одним, властиві архітектурі Близького і Середнього Сходу.
Словник української мови (СУМ-20)