сталактит

сталакти́т

-а, ч.

1》 геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.) внаслідок просочування й випаровування крапель води, насичених гідроґенокарбонатом кальцію.

2》 В архітектурі Близького і Середнього Сходу – декоративні виступи призматичної форми, розташовані нависаючими один на одного рядами на склепіннях ніш, тромпах, напівкуполах, карнизах тощо.

Значення в інших словниках

1. сталактит — сталакти́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сталактит — Бурулька вапняна згори  Словник чужослів Павло Штепа
3. сталактит — СТАЛАКТИ́Т, а, ч., геол. 1. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. сталактит — Вапняковий натік в печерах у вигляді бурульки або трубки, що звисає зі стелі печери; часом сполучається зі сталагмітом, утворюючи натічну колону (сталагнат); див. натіки печерні.  Універсальний словник-енциклопедія
5. сталактит — Сталакти́т, -ту; -ти́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сталактит — СТАЛАКТИ́Т, а, ч., геол. Натічне мінеральне (перев. вапнякове) утворення у вигляді бурульок, трубочок, що виникає на склепінні й на верхніх частинах стін підземних порожнин (печер, галерей і т. ін.  Словник української мови в 11 томах