сталка
СТА́ЛКА, СТА́ЛЬКА, и, ж., розм.
1. Довга вузька смуга.
Підлога була застелена сталками вибіленого полотна, і Громський з жахом глянув на свої не дуже чисті туфлі (В. Земляк);
Блискавично махнув [Юхим] сталькою віжок раз, удруге (Іван Ле);
// Довгий ряд чого-небудь.;
// Низка, разок (про намисто).
Сталка намиста (Сл. Б. Грінченка).
2. Пасмо (довгого волосся, ниток і т. ін.).
На лобі в неї рівний проділь, коси заплела в дрібні сталки, в коронку виклала їх на голові (С. Чорнобривець);
Батіг у чотири сталки (Сл. Б. Грінченка).
3. Шар чого-небудь; пласт.
По мілководді скрізь розляглося широколисте латаття, вкрило воду листом в три сталки (І. Нечуй-Левицький).
4. заст. Сталева пластинка в корсажі.
Її пальці трохи тремтять, коли вона поправляє на собі заржавілі стальки. Ох, боженьку, як це так, що мама була колись ще стрункіша від неї (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)