становисько

СТАНО́ВИСЬКО, а, с., рідко.

Те саме, що стано́вище¹.

Невиразне становисько завжди мучить, коли воно надто довго триває (Леся Українка);

Я не жонатий. Живу один лиш з матір'ю своєю. Становисько в мене гарне, є і маєток (О. Кобилянська);

Я мав становисько професора в російському університеті (М. Драгоманов).

Значення в інших словниках

1. становисько — стано́висько іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. становисько — -а, с., рідко. Те саме, що становище I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. становисько — Стано́висько, -ка, -ку = стано́вище  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. становисько — СТАНО́ВИСЬКО, а, с., рідко. Те саме, що стано́вище¹. Невиразне становисько завжди мучить, коли воно надто довго триває (Л. Укр., V, 1956, 344); Я не жонатий. Живу один лиш з матір’ю своєю. Становисько в мене гарне, є і маєток (Коб.  Словник української мови в 11 томах