становисько
СТАНО́ВИСЬКО, а, с., рідко. Те саме, що стано́вище¹.
Невиразне становисько завжди мучить, коли воно надто довго триває (Л. Укр., V, 1956, 344);
Я не жонатий. Живу один лиш з матір’ю своєю. Становисько в мене гарне, є і маєток (Коб., III, 1956, 7);
Я мав становисько професора в російському університеті (Драг., II, 1970, 550).
Словник української мови (СУМ-11)