становість
СТА́НОВІСТЬ, вості, ж.
1. Властивість за знач. ста́нови́й.
З 1828 р. був запроваджений шкільний статут, що твердо проводив принцип становості в шкільному навчанні (з навч. літ.).
2. Поділ суспільства на стани (див. стан³ 7).
Радянська республіка, говорилося в декретах [1917 р.], надалі визнає лише цивільний шлюб. Цим самим шлюб був звільнений від будь-яких обмежень з боку опіки, релігії, становості та ін (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)