старечий
СТАРЕ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до ста́рець 1.
М'яке, зелене світло ласкаво лягає на важке тіло, на білу бороду й на благородний старечий профіль (М. Коцюбинський);
Старий шляхтич глянув на неї старечими, зачервонілими від вина очима (Н. Кобринська);
Старечими губами промовляла [баба] якісь слова незрозумілі (А. Шиян);
Старечий організм, як часто кажуть, висихає, з'являються зморшки, тонкою, в'ялою і сухою стає шкіра (з наук. літ.);
// Власт. старцеві; як у старця (у 1 знач.).
Було йому шістдесят і вісім літ .. Трохи товстенький, а з тої причини не мав на обличчю старечих морщин (Л. Мартович);
Приятелі борідки були – присадкуватий юнак Тиміш з старечими очима на червоно-жовтім обличчі, що раз у раз пирхав носом, та юна леді (Олесь Досвітній);
З вікна падало світло на стіл, на обличчя імператора. Воскуватого кольору мішки під очима надавали йому старечого вигляду (П. Кочура);
Машиніст пішов, трохи згорбившись, старечою ходою, а вона стояла.., дивилася йому вслід (Іван Ле).
2. Прикм. до ста́рець 3.
Вставши з колін, якимсь грізним голосом казав [Микола] далі: – Так нащо ж ви в першу хвилину не кинули всіх тих дурниць, усе те ваше старече життя? Чи у вас духу не стало, чи, може... не було людини, що провела б вас через усе те довге життєве море... (Г. Хоткевич);
Кобзарський цех належав до великої старечої спілки, тільки був він там найвищим щаблем (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)