старостиха

СТАРОСТИ́ХА, и, ж., розм.

Жінка старости (у 1–3 знач.).

Коні ще раз спинили коло церкви, де стояв за столом староста з старостихою, вітаючи молодих (І. Нечуй-Левицький);

Старостиха зустріла гостей непривітно (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. старостиха — старости́ха іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. старостиха — -и, ж., розм. Жінка старости (у 1-3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. старостиха — СТАРОСТИ́ХА, и, ж., розм. Жінка старости (у 1-3 знач.). Коні ще раз спинили коло церкви, де стояв за столом староста з старостихою, вітаючи молодих (Н.-Лев., III, 1956, 82); Старостиха зустріла гостей непривітно (Збан., Таємниця.., 1971, 289).  Словник української мови в 11 томах
4. старостиха — Старостиха, -хи ж. Жена старости.  Словник української мови Грінченка