старостиха
СТАРОСТИ́ХА, и, ж., розм.
Жінка старости (у 1–3 знач.).
Коні ще раз спинили коло церкви, де стояв за столом староста з старостихою, вітаючи молодих (І. Нечуй-Левицький);
Старостиха зустріла гостей непривітно (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старостиха — старости́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- старостиха — -и, ж., розм. Жінка старости (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- старостиха — СТАРОСТИ́ХА, и, ж., розм. Жінка старости (у 1-3 знач.). Коні ще раз спинили коло церкви, де стояв за столом староста з старостихою, вітаючи молодих (Н.-Лев., III, 1956, 82); Старостиха зустріла гостей непривітно (Збан., Таємниця.., 1971, 289). Словник української мови в 11 томах
- старостиха — Старостиха, -хи ж. Жена старости. Словник української мови Грінченка