старостувати
СТАРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Бути старостою.
Горе тому селу, де дурень старостує (прислів'я);
Грицько Лисогорко ретельно виконував своє, перше в житті громадське доручення, справно старостував у новонародженому хоровому гуртку (В. Речмедін);
[Гаврило:] Скільки літ старостую, а ні разу без рушника не вертався (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)