старостувати

СТАРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути старостою.

Горе тому селу, де дурень старостує (Укр.. присл.., 1963, 112);

Грицько Лисогорко ретельно виконував своє, перше в житті громадське доручення, справно старостував у новонародженому хоровому гуртку (Речм., Весн. Грози, 1961, 151);

[Гаврило:] Скільки літ старостую, а ні разу без рушника не вертався (Кроп., III, 1959, 148).

Значення в інших словниках

1. старостувати — старостува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. старостувати — СТАРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Бути старостою. Горе тому селу, де дурень старостує (прислів'я); Грицько Лисогорко ретельно виконував своє, перше в житті громадське доручення, справно старостував у новонародженому хоровому гуртку (В.  Словник української мови у 20 томах
3. старостувати — -ую, -уєш, недок. Бути старостою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старостувати — Старостува́ти, -ту́ю, -єш гл. Быть старостой. Пристало вам старостувати, як собаці в човні сидіти. Кост. (О. 1862. VI. 52).  Словник української мови Грінченка