старостування
СТАРОСТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. старостува́ти.
— Найшов, Терешку, з ким радитись! Кухтам і при Дарієвому старостуванні за комір не капало (Іщук, Вербівчани, 1961, 113);
Закінчилось старостування Шевка тим, що з державної варти наїхали в німецьких залізних черепахах гайдамаки (Стельмах, Гуси-лебеді… 1964, 123).
Словник української мови (СУМ-11)