старуватий
СТАРУВА́ТИЙ, а, е.
Який має ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.).
Просто проти дверей на низенькому стільчикові сиділа Василина Лойко, старувата жінка з брезклим обличчям (С. Добровольський);
Покрівля .. старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)