старуватий

СТАРУВА́ТИЙ, а, е. Який має ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.).

Просто проти дверей на низенькому стільчикові сиділа Василина Лойко, старувата жінка з брезклим обличчям (Добр., Тече річка.., 1961, 42);

Покрівля.. старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387).

Значення в інших словниках

1. старуватий — старува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. старуватий — див. підстаркуватий  Словник синонімів Вусика
3. старуватий — СТАРУВА́ТИЙ, а, е. Який має ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.). Просто проти дверей на низенькому стільчикові сиділа Василина Лойко, старувата жінка з брезклим обличчям (С. Добровольський); Покрівля .. старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах
4. старуватий — -а, -е. Який має ознаки старої людини, не зовсім старий (у 1, 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. старуватий — Старуватий, -а, -е Довольно старый человѣкъ. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка