старцювання
СТАРЦЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. старцюва́ти; жебрацтво, жебрання.
– Я певний у тому, що старцювання дасть нам більше заробітку, ніж писарювання (І. Нечуй-Левицький);
Він бачив казкове багатство в царських палацах і жахливе старцювання в закутках петербурзьких околиць (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)