старцювання

СТАРЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. старцюва́ти.

— Я певний у тому, що старцювання дасть нам більше заробітку, ніж писарювання (Н.-Лев., IV, 1956, 314);

Він бачив казкове багатство в царських палацах і жахливе старцювання в закутках петербурзьких околиць (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 19).

Значення в інших словниках

1. старцювання — старцюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. старцювання — СТАРЦЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. старцюва́ти; жебрацтво, жебрання. – Я певний у тому, що старцювання дасть нам більше заробітку, ніж писарювання (І. Нечуй-Левицький); Він бачив казкове багатство в царських палацах і жахливе старцювання в закутках петербурзьких околиць (П. Колесник).  Словник української мови у 20 томах
3. старцювання — -я, с. Дія за знач. старцювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старцювання — ЖЕБРА́ЦТВО (збирання милостині), ЖЕ́БРАННЯ, ЖЕ́БРИ, ЖЕБРУВА́ННЯ рідше, СТАРЦЮВА́ННЯ, СТАРЕ́ЦТВО заст. Люди.. давали їм то хліба, то теплої страви, — звільна вони й самі привикли до жебрацтва (І.  Словник синонімів української мови
5. старцювання — Старцюва́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)