старча
СТАРЧА́, а́ти, с.
Дитина, що старцює, жебракує.
Схаменіться: Усі на сім світі – І царята і старчата – Адамові діти (Т. Шевченко);
– Виоремо тебе, ниво, обсіємо. Не зерно, а серце своє вкладемо в тебе, щоб зародила ти нам щастя, щоб не пускала ти поміж люди старців і старчат, не гнала своїх трудівників на край світу за тією копійчиною, за тим загорьованим шматком наймитського хліба... (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)