створіння
СТВОРІ́ННЯ, я, с.
1. Людина або взагалі жива істота.
Суддя підніс брови вгору, наче здивувався, що й таке створіння може бути замужем (Л. Мартович);
[Печариця:] Нема лукавішого створіння на світі, як жінка! (Панас Мирний);
Що вже до мишей, то з цим було ціле нещастя. Кому не відомо, якої шкоди завдають оті маленькі сірі створіння (Ю. Яновський);
– Гете сказав: велич людини полягає в тім, що вона єдина з створінь, яка вміє перетворювати мить у вічність (із журн.);
Є ще одне тут живе створіння: Сухомлинова корова-ялівка (О. Гончар).
2. Те, що створене ким-, чим-небудь.
Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду, ми його хвалимо в гімнах, поданки [подарунки] даємо, він же на світі держить все створіння й богів усіх вічних (Леся Українка);
Як подумаю, що я Є дивоглядна часточка буття, Уламок всесвіту.., – То небо, землі, гори і гаї Стають ріднішими і ближчими мені, І я люблю себе в тім неживім створінні (М. Зеров);
// Твір мистецтва, літератури і т. ін.
– Потім я зрозумів своє місце й сидів у павільйоні, примусивши себе забути, що це мій твір так скальпують, і шукав собі веселих думок над домовиною мого створіння (Ю. Яновський).
3. рідко. Дія за знач. створи́ти.
Коли Сковорода сказав, що він відкидає чудеса і що той дурень, хто вірить у створіння світу, – попи й пани йому від цього часу проходу не давали... (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)