стеблик

СТЕ́БЛИК, а, ч.

Зменш. до стебло́ 1, 2.

Він тримав у замурзаних землею руках якийсь в'ялий стеблик (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. стеблик — сте́блик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стеблик — -а, ч. Зменш. до стебло 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стеблик — СТЕ́БЛИК, а, ч. Зменш. до стебло́ 1, 2. Він тримав у замурзаних землею руках якийсь в’ялий стеблик (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 69).  Словник української мови в 11 томах