стеблик
СТЕ́БЛИК, а, ч. Зменш. до стебло́ 1, 2.
Він тримав у замурзаних землею руках якийсь в’ялий стеблик (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 69).
Словник української мови (СУМ-11)СТЕ́БЛИК, а, ч. Зменш. до стебло́ 1, 2.
Він тримав у замурзаних землею руках якийсь в’ялий стеблик (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 69).
Словник української мови (СУМ-11)