стезя

СТЕЗЯ́, і́, ж.

1. заст. Стежка (у 1 знач.).

2. книжн., перен. Життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь.

[Ярослав:] І хоч часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі, І сто разів зривався я із кручі, – Завжди мене мій рятував народ (І. Кочерга);

Мужиловський, проте, митрополитом не став .. Часом він шкодував, чом не ступив на церковну стезю (Н. Рибак);

Він зазнав .. невдач на науковій стезі, стомився душею на життєвих роздоріжжях (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. стезя — стезя́ іменник жіночого роду книжн., арх.  Орфографічний словник української мови
2. стезя — див. стежка  Словник синонімів Вусика
3. стезя — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь).  Словник синонімів української мови
4. стезя — СТЕЗЯ́, і́, ж. 1. заст. Стежка (у 1 знач.). 2. книжн., перен. Життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. [Ярослав:] І хоч часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі...  Словник української мови в 11 томах