Орфографічний словник української мови

стезя

стезя́

іменник жіночого роду

книжн., арх.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. стезя — див. стежка  Словник синонімів Вусика
  2. стезя — СТЕЗЯ́, і́, ж. 1. заст. Стежка (у 1 знач.). 2. книжн., перен. Життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. [Ярослав:] І хоч часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі...  Словник української мови у 20 томах
  3. стезя — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь).  Словник синонімів української мови
  4. стезя — СТЕЗЯ́, і́, ж. 1. заст. Стежка (у 1 знач.). 2. книжн., перен. Життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. [Ярослав:] І хоч часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі...  Словник української мови в 11 томах