стезя
СТЕЗЯ́, і́, ж.
1. заст. Стежка (у 1 знач.).
2. книжн., перен. Життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь.
[Ярослав:] І хоч часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі, І сто разів зривався я із кручі, – Завжди мене мій рятував народ (І. Кочерга);
Мужиловський, проте, митрополитом не став .. Часом він шкодував, чом не ступив на церковну стезю (Н. Рибак);
Він зазнав .. невдач на науковій стезі, стомився душею на життєвих роздоріжжях (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стезя — стезя́ іменник жіночого роду книжн., арх. Орфографічний словник української мови
- стезя — див. стежка Словник синонімів Вусика
- стезя — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Словник синонімів української мови
- стезя — СТЕЗЯ́, і́, ж. 1. заст. Стежка (у 1 знач.). 2. книжн., перен. Життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. [Ярослав:] І хоч часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі... Словник української мови в 11 томах