1. Словник української мови в 11 томах

стезя

СТЕЗЯ́, і́, ж.

1. заст. Стежка (у 1 знач.).

2. книжн., перен. Життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь.

[Ярослав:] І хоч часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі, І сто разів зривався я із кручі, — Завжди мене мій рятував народ (Коч., П’єси, 1951, 84);

Мужиловський, проте, митрополитом не став.. Часом він шкодував, чом не ступив на церковну стезю (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 26);

Він зазнав.. невдач на науковій стезі, стомився душею на життєвих роздоріжжях (Вітч., 1, 1962,194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стезя — стезя́ іменник жіночого роду книжн., арх. Орфографічний словник української мови
  2. стезя — див. стежка Словник синонімів Вусика
  3. стезя — СТЕЗЯ́, і́, ж. 1. заст. Стежка (у 1 знач.). 2. книжн., перен. Життєвий шлях, напрям діяльності, розвитку кого-, чого-небудь. [Ярослав:] І хоч часами плутана була Моя стезя і помацки проходу Серед страшних шукав я перешкод, І помилки робив я неминучі... Словник української мови у 20 томах
  4. стезя — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Словник синонімів української мови