стемнілий

СТЕМНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до стемні́ти 1.

Лики іконні якось страх як смутненько дивилися з стін – древні, стемнілі, померклі лики (Марко Вовчок);

Катря .. пішла туди, де крізь розладнаний стрій дерев ще виднілося стемніле небо (М. Ю. Тарновський);

Незабаром ми йшли вже тільки вдвох по стемнілій вулиці, по м'яких дерев'яних хідниках попід стінами білих будинків (Л. Первомайський);

Кожна берізка міниться багатством барв – від стемнілого срібла знизу і ніжного рум'янцю на стовбурах до темно-вишневого в гіллі (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. стемнілий — стемні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стемнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до стемніти 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стемнілий — СТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до стемні́ти 1. Лики іконні якось страх як смутненько дивилися з стін — древні, стемнілі, померклі лики (Вовчок, І, 1955, 302); Катря.. пішла туди, де крізь розладнаний стрій дерев ще виднілося стемніле небо (М.  Словник української мови в 11 томах
4. стемнілий — Стемнілий, -а, -е Стемнѣвшій.  Словник української мови Грінченка