степняк
СТЕПНЯ́К, а́, ч., рідко.
1. Те саме, що степови́к 1, 2.
Заснув Кирило Тугокопилий. Але й уві сні господарчо-земельні справи не кидали крилатого степняка (О. Ковінька).
2. Рослина, яка росте тільки в степовій зоні.
Жостір, а нерідко терен і шипшину можна побачити і в лісі. А от мигдаль, або бобчук, та карагана, яку ще називають дерезою, – це типові степняки (з наук.-попул. літ.).
3. Степовий вітер.
Б'є супрутній степняк навідліг, цілячись промерзлим пилом в обличчя (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)