стовбур
СТО́ВБУР, а, ч.
1. Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки.
Через голі стовбури ялин та смерек блищить вода в Дунайці (І. Нечуй-Левицький);
На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Довженко);
Стовбуром називають стеблову, більш-менш вертикально розташовану частину дерева, що несе на собі гілки (з наук. літ.);
* Образно. Довкола мене широким замкнутим кругом клубилися стовбури диму (І. Франко);
* У порівн. Зенітка з-під землі Виростає, наче стовбур дуба (П. Воронько);
// розм. Стебло великої трав'янистої рослини.
Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель і стовбури будяків (М. Коцюбинський);
Ігор просунув під зав'язку товстий стовбур соняшника і разом з Докійкою поніс кавунище до грузовика (О. Донченко).
2. Назва різних тканинних утворень, які мають вигляд трубки, стрижня.
Всі без винятку периферійні нервові стовбури мають чітко виражені індивідуальні властивості (з наук.-попул. літ.);
Безумовні рефлекси, як відомо, здійснюються через спинний мозок, мозковий стовбур, мозочок, підкіркові вузли (з наук.-попул. літ.).
3. Вертикальна або похила частина шахти, що має вихід на поверхню.
Стовбур шахти поглинув кліть з .. кількома десятниками (Олесь Досвітній);
Недалеко від шахтного стовбура .. в насунутому на плечі шахтарському шоломі стояв майстер (С. Чорнобривець).
4. Вірусна хвороба помідорів, при якій квітки рослини деформуються, а плоди стають дерев 'янистими і непридатними для споживання або й зовсім не утворюються.
При зниженій вологості і при надмірно високих температурах помідори в значній мірі уражуються стовбуром (з наук.-попул. літ.);
З вірусних хвороб помідорів поширені .. мозаїка, скручування та стовбур (з наук.-попул. літ.).
5. перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або нерозумну людину.
Що робити в селі – він не знав. Але й мовчки чекати дурним стовбуром вже не годилося (П. Козланюк).
△ Кла́пан легене́вого сто́вбура див. кла́пан;
(1) Ша́хтний сто́вбур – вертикальна або похила гірнича виробка, що сполучає підземну частину шахти з поверхнею землі.
Словник української мови (СУМ-20)