стовбур
ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Яновський); Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня (Г. Епік); Надумався було (Семен) написати їй листа, хоч кожна літера йому, малописьменному, як сокирі сукуватий прикоренок, — не давалася (Л. Смілянський); Гепнув (Іван) головою до якогось відземка (Лесь Мартович). — Пор. сто́вбур.
СТО́ВБУР (дерева); ЦІ́ВКА розм. (частина стовбура від кореня до гілок). На високому стовбурі старого в'яза в лелечім гнізді сплять лелеки (О. Довженко).
Словник синонімів української мови