стовбур
сто́вбур
-а, ч.
1》 Основна наземна частина дерева або куща, від якої ростуть гілки.
|| розм. Стебло великої трав'янистої рослини.
Піти в стовбур — а) сильно розвинути квітконосне стебло за рахунок інших частин рослини (про коренеплоди); б) вирости великим, але нерозумним.
2》 Назва різних тканинних утворень, які мають вигляд трубки, стрижня.
3》 Вертикальна або похила частина шахти, що має вихід на поверхню.
4》 Вірусна хвороба помідорів, за якої квітки рослини деформуються, а плоди стають дерев'янистими і непридатними для споживання або зовсім не утворюються.
5》 перен., лайл. Про неповоротку, незграбну або нерозумну людину.
Великий тлумачний словник сучасної української мови