стовбуром
СТО́ВБУРОМ, присл., діал.
Дибом, сторч.
Лице хмуре, чуб стовбуром – ознака, що Грицько уже хлебеснув (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)СТО́ВБУРОМ, присл., діал.
Дибом, сторч.
Лице хмуре, чуб стовбуром – ознака, що Грицько уже хлебеснув (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)