стодола
СТОДО́ЛА, и, ж.
Будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння і т. ін.; клуня.
В пустій стодолі й горобці не тримаються (прислів'я);
Лушня.., завалившись на солому в стодолі, захріп мертвецьким сном (Панас Мирний);
Переносили [селяни] снопи з гумна до стодоли, звідки виходив монотонний гук молотарок (Н. Кобринська);
Жменяк .. заглянув у стодолу, перевірив, скільки там сіна залишилося до нової вівсяної соломи (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)