столиця
СТОЛИ́ЦЯ, і, ж.
Головне місто, адміністративно-політичний центр держави.
Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко);
Посли, прийшовши до столиці, Послали до царя сказать, Що до його і до цариці Еней прислав поклон оддать... (І. Котляревський);
Танки влітали до чеської столиці (О. Гончар);
Західна твердиня Києва! Майже двісті літ захищає він ближні підступи до столиці Русі (В. Малик);
// Про яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості.
Сімферополь – центр Криму, столиця його (Остап Вишня);
Місто Донецьк називають шахтарською столицею (з газ.);
// Місце зосередження кого-, чого-небудь.
Столицею гончарів називають село Дибинці біля Богуслава на Київщині (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)