Значення в інших словниках
-
столиця —
столи́ця іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
столиця —
[столиц'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
-
столиця —
СТОЛИ́ЦЯ, і, ж. Головне місто, адміністративно-політичний центр держави. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
столиця —
-і, ж. Головне місто, адміністративно-політичний центр держави, республіки і т. ін. || Про яке-небудь місто, село і т. ін. як центр певної області, краю, місцевості. || Місце зосередження кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
столиця —
Столи́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
столиця —
СТОЛИ́ЦЯ, і, ж. Головне місто, адміністративпо-політичний центр держави, республіки і т.ін. Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
столиця —
Столиця, -ці ж. 1) Столица. ЗОЮР. І. 118. Греб. 406. 2) Стоянка. В чистім полі кірниця, там чумаків столиця, там чумаки стояли, сніг волами доптали. Гол. І. 177. 3) ? На них жита, як жир ситі, а пшениця, як столиця, в тебе вівси жубровії і ячмені золотії. Гол. IV. 552.
Словник української мови Грінченка