столочений

СТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до столочи́ти.

Висока і густа трава не була столочена (Панас Мирний);

Схил вибалка був пологий і майже непомітно переходив у столочене війною кукурудзяне поле (Л. Дмитерко);

Де-не-де з-за тинів чи крізь шибки дивились очі на копитами столочену вулицю (А. Головко);

// у знач. прикм.

На столочених травах лежала закурена ніч. Спали коні (В. Коротич);

Михайлик оглядався по всьому полю.., чорному й столоченому (О. Ільченко);

// столо́чено, безос. пред.

Під селом їй зустрілися пастухи. Пасли на шляху, де чорно й столочено (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. столочений — столо́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. столочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до столочити. || столочено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. столочений — Столо́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. столочений — СТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до столо́чити. Висока і густа трава не була столочена (Мирний, IV, 1955, 141); Схил вибалка був пологий і майже непомітно переходив у столочене війною кукурудзяне поле (Дмит.  Словник української мови в 11 томах