столочити

СТОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., що.

Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них.

Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги .. Надумавсь він горох посіять за житами .. Та от жнива наспіли: Горох поїли знов, ще й жито столочили (М. Зеров);

Допоки ходитимуть по цій землі чорноброві й кароокі парубки та дівчата, ніякими кіньми, ніякими возами не столочити її шовкової трави (Ю. Мушкетик);

// Позбавити врожаю (поле, город, луку і т. ін.), витоптавши, вибивши посіви, городину тощо.

Баби, дівки та молодиці – Упень столочать сінокіс (І. Манжура);

Хижий ворог зламать захотів наші сонячні крила, наші ниви стоптать, столочити (В. Сосюра);

// Сколупати (землю, ґрунт і т. ін.).

Столочити сніг на дорозі.

Значення в інших словниках

1. столочити — столо́чити дієслово доконаного виду столочи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. столочити — -лочу, -лочиш, док., перех. Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. || Позбавити врожаю (поле, город, луку і т. ін.), витоптавши, вибивши посіви, городину тощо. || Сколупати (землю, ґрунт і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. столочити — Столо́чи́ти, -ло́чу, -ло́чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. столочити — СТОЛО́ЧИТИ, ло́чу, ло́чиш, док., перех. Пригнути, надломити трав’янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги.. Надумавсь він горох посіять за житами..  Словник української мови в 11 томах