столочити

столочи́ти

-лочу, -лочиш, док., перех.

Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них.

|| Позбавити врожаю (поле, город, луку і т. ін.), витоптавши, вибивши посіви, городину тощо.

|| Сколупати (землю, ґрунт і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. столочити — столо́чити дієслово доконаного виду столочи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. столочити — СТОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., що. Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги .. Надумавсь він горох посіять за житами ..  Словник української мови у 20 томах
3. столочити — Столо́чи́ти, -ло́чу, -ло́чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. столочити — СТОЛО́ЧИТИ, ло́чу, ло́чиш, док., перех. Пригнути, надломити трав’янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги.. Надумавсь він горох посіять за житами..  Словник української мови в 11 томах