столочити

СТОЛО́ЧИТИ, ло́чу, ло́чиш, док., перех. Пригнути, надломити трав’янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них.

Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги.. Надумавсь він горох посіять за житами.. Та от жнива наспіли: Горох поїли знов, ще й жито столочили (Зеров, Вибр., 1966, 431);

// Позбавити врожаю (поле, город, луку і т. ін.), витоптавши, вибивши посіви, городину тощо.

Баби, дівки та молодиці — Упень столочать сінокіс (Манж., Тв., 1955, 123);

Хижий ворог зламать захотів наші сонячні крила, наші ниви стоптать, столочити (Сос., II, 1958, 218);

// Сколупати (землю, грунт і т. ін.).

Столочити сніг на дорозі.

Значення в інших словниках

1. столочити — столо́чити дієслово доконаного виду столочи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. столочити — СТОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., що. Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги .. Надумавсь він горох посіять за житами ..  Словник української мови у 20 томах
3. столочити — -лочу, -лочиш, док., перех. Пригнути, надломити трав'янисті рослини, пошкодити посіви, ходячи, їздячи і т. ін. по них. || Позбавити врожаю (поле, город, луку і т. ін.), витоптавши, вибивши посіви, городину тощо. || Сколупати (землю, ґрунт і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. столочити — Столо́чи́ти, -ло́чу, -ло́чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)