столочений

СТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до столо́чити.

Висока і густа трава не була столочена (Мирний, IV, 1955, 141);

Схил вибалка був пологий і майже непомітно переходив у столочене війною кукурудзяне поле (Дмит., Наречена, 1959, 107);

Де-не-де з-за тинів чи крізь шибки дивились очі на копитами столочену вулицю (Головко, І, 1957, 102);

// У знач. прикм.

На столочених травах лежала закурена ніч. Спали коні (Кор., Вогонь, 1968, 22);

Михайлик оглядався по всьому полю.., чорному й столоченому (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 394).

Значення в інших словниках

1. столочений — столо́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. столочений — СТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до столочи́ти. Висока і густа трава не була столочена (Панас Мирний); Схил вибалка був пологий і майже непомітно переходив у столочене війною кукурудзяне поле (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. столочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до столочити. || столочено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. столочений — Столо́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)