стольник
СТО́ЛЬНИК, а, ч.
У Росії XIII–XVII ст. – придворний чин рангом нижчий від боярського, а також особа, яка мала цей чин (спочатку – придворний, що прислуговував за князівським або царським столом).
Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників (О. Ільченко);
Стольник Головін Семен тримав у руках царський прапор (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)