стольник

СТО́ЛЬНИК, а, ч. У Росії XIII-XVII ст. — придворний чин рангом нижчий від боярського, а також особа, яка мала цей чин (спочатку — придворний, що прислуговував за князівським або царським столом).

Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513);

Стольник Головін Семен тримав у руках царський прапор (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 58).

Значення в інших словниках

1. стольник — Стольник: — придворний чину Росії XIII — XVIII ст., рангом нижчий боярського [43]  Словник з творів Івана Франка
2. стольник — сто́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. стольник — СТО́ЛЬНИК, а, ч. У Росії XIII–XVII ст. – придворний чин рангом нижчий від боярського, а також особа, яка мала цей чин (спочатку – придворний, що прислуговував за князівським або царським столом).  Словник української мови у 20 томах
4. стольник — Придворний чин у Росії у XVII ст. див. столник  Словник застарілих та маловживаних слів
5. стольник — -а, ч. У Росії 13-17 ст. – придворний чин, за рангом нижчий від боярського, а також особа, яка мала цей чин (спочатку – придворний, що прислуговував за князівським або царським столом).  Великий тлумачний словник сучасної мови