стосунок
СТОСУ́НОК, нку, ч.
1. тільки мн. Зв'язки, взаємини, які виникають між людьми в процесі спілкування.
– Сподіваємось, що пані відомо, які стосунки мав з нами покійний князь? – .. спитав Софію один з кредиторів (Леся Українка);
Особисті, приятельські стосунки зв'язували українського композитора [М. В. Лисенка] з Чайковським (М. Рильський);
Без правильного мислення, яке здійснюється за допомогою мови, людина не могла б ні працювати, ні мати стосунки з іншими людьми (з навч. літ.);
// рідко. Відносини, зносини між країнами, товариствами і т. ін.
У постійних стосунках з Київською Руссю в XII ст. перебувало Закавказзя (з навч. літ.).
2. тільки одн., рідко. Причетність, відношення до чого-небудь; зв'язок із чимсь.
Ми раз у раз говоримо про народність і національність мистецтва та літератури і стосунок народності та національності до світового інтернаціонального руху... (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)