страхувач

СТРАХУВА́Ч, а́, ч.

Особа чи установа, яка зобов'язується виплачувати винагороду при страхуванні.

Значення в інших словниках

1. страхувач — страхува́ч 1 іменник чоловічого роду, істота про людину страхува́ч 2 іменник чоловічого роду про установу  Орфографічний словник української мови
2. страхувач — -а, ч. Особа чи установа, яка зобов'язується виплачувати страхове відшкодування при страхуванні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. страхувач — СТРАХУВА́Ч, а́, ч. Особа чи установа, яка зобов’язується виплачувати винагороду при страхуванні.  Словник української мови в 11 томах