стривожено
СТРИВО́ЖЕНО.
Присл. до стриво́жений 2, 3.
Радникова стривожено повернула до нього своє лице (О. Кобилянська);
– Мамо... мамо... – заговорило хлоп'я стривожено. – Скажіть, а там, за Полтавою... є сонце? (О. Гончар);
Чоловік здригається й стривожено дивиться на Микошу (О. Полторацький);
Стривоженість і непевність упроводжували цей несподіваний похід нового султана, і ніхто б не взявся вгадати його наслідків (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)