стривожено

СТРИВО́ЖЕНО. Присл. до стриво́жений 2, 3.

Радникова стривожено повернула до нього своє лице (Коб., І, 1956, 85);

— Мамо… мамо… — заговорило хлоп’я стривожено. — Скажіть, а там, за Полтавою… є сонце? (Гончар, II, 1959, 198);

Чоловік здригається й стривожено дивиться на Микошу (ІІолт., Дит. Гоголя, 1954, 127).

Значення в інших словниках

1. стривожено — стриво́жено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. стривожено — СТРИВО́ЖЕНО. Присл. до стриво́жений 2, 3. Радникова стривожено повернула до нього своє лице (О. Кобилянська); – Мамо... мамо... – заговорило хлоп'я стривожено. – Скажіть, а там, за Полтавою... є сонце? (О.  Словник української мови у 20 томах
3. стривожено — Присл. до стривожений 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови