стригун
СТРИГУ́Н, а́, ч.
Однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву.
Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались чисто всі, два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Грицько Григоренко);
Трохи осторонь стояли другі меншенькі ясельця, а біля них Трохимова корова та конячка; хтось прив'язав туди ще й стригуна (Л. Яновська);
– А я на конях гасаю з дитинства. Ще піонеркою виховувала для армії .. стригунів (В. Логвиненко).
Словник української мови (СУМ-20)