стригун
СТРИГУ́Н, а́, ч. Однорічне лоша, якому звичайно підстригають гриву.
Хведорові в руку йшлося: урожай був добрий, щепи поприймались чисто всі, два ловких стригуни вигодувались, вже й виїжджати їх почав (Григ., Вибр., 1959, 276);
Трохи осторонь стояли другі меншенькі ясельця, а біля них Трохимова корова та конячка; хтось прив’язав туди ще й стригуна (Л. Янов., І, 1959, 167);
— А я на конях гасаю з дитинства. Ще піонеркою виховувала для армії.. стригунів (Логв., Літа.., 1960, 28).
Словник української мови (СУМ-11)