стриножений

СТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до стрино́жити.

А той [кінь], стриножений, скуб тепер зелену молоду травицю та хвостом муху й овода одганяв (Д. Мордовець);

Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (П. Панч);

// стрино́жено, безос. пред.

Стриножено коні. Померзлі хлоп'ята Під попелом теплим картоплю печуть (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. стриножений — стрино́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стриножений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до стриножити. || стриножено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стриножений — СТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стрино́жити. А той [кінь], стриножений, скуб тепер зелену молоду травицю та хвостом муху й овода одганяв (Морд., І, 1958, 98); Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (Панч, Гомон.  Словник української мови в 11 томах