стриножений

стрино́жений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до стриножити.

|| стриножено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. стриножений — стрино́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. стриножений — СТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до стрино́жити. А той [кінь], стриножений, скуб тепер зелену молоду травицю та хвостом муху й овода одганяв (Д. Мордовець); Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (П.  Словник української мови у 20 томах
3. стриножений — СТРИНО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стрино́жити. А той [кінь], стриножений, скуб тепер зелену молоду травицю та хвостом муху й овода одганяв (Морд., І, 1958, 98); Стриножені коні порскали в траві, над якою чорніли тільки їхні спини (Панч, Гомон.  Словник української мови в 11 томах