стругання
СТРУГА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. струга́ти.
В хаті стояв верстат для стругання дерева (І. Нечуй-Левицький);
Пахло обструганою сосною, чути було тілько одноманітний стук та ширк од забивання гвіздків та од стругання рубанком (Грицько Григоренко);
Важку ручну працю – пневматичне рубання – майже цілком замінено газокисневим струганням (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)