струминка
СТРУМИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до струми́на́.
Повітряний потік розпилює струминку бензину на дрібненькі краплі, утворюючи горючу суміш (з навч. літ.);
Булгарін .. з насолодою пустив у повітря густу струминку диму (О. Полторацький);
Коли поїзд проходив через якусь станцію, заповзала у вагон гостра червона струминка світла, рухалась по стіні (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)